Червоні лінії Зеленського

Об этом сообщает krnews.in.ua со ссылкой на СМИ.

Суб’єктність України починається там, де нашій стороні вдається нав’язати зобов’язання іншій – Росії, та відстояти власні законні інтереси.

Наближення зустрічі в Нормандському форматі на найвищому рівні завжди супроводжувалось інформаційними штормами взаємовиключних та суперечливих заяв, провокативними заявами представників РФ та ОРДЛО щодо зриву Україною самої зустрічі, а також дикими перепалками на рівні медіапотоків.

Особисто для мене принциповими залишаються питання повернення українських територій в правове русло держави без відступів від верховенства права та правової визначеності. У Мінських домовленостях йдеться про вибори, які будуть організовані на основі українського законодавства та у відповідності до міжнародних стандартів. Це не загальні слова, які можна наповнити будь-яким змістом. Адже коли мова про українське законодавство, то:

– вибори організовують громадяни України;

– вибори фінансуються за кошти українського бюджету, що є підзвітними й безготівковими. Для цього повинна працювати банківська система, а органам контролю необхідно мати доступ не лише до інформації про транзакції, а і витрачання їх на забюджетовані статті (персонал, обладнання, логістика, бюлетені);

– у разі порушення своїх прав кожен учасник виборів повинен мати можливість звернутись до суду, а тому формат перехідної юстиції та правосуддя необхідно налагодити завчасно, до старту кампанії;

– свобода формування політичної волі повинна бути забезпечена через демілітаризацію, роззброєння, правоохоронну систему, що присікатиме залякування, погрози в бік мирного населення, чи кандидатів/партій. Вибори також передбачають роботу вільних та незалежних ЗМІ, що забезпечена на рівні, коли виникає плюралізм і можливість вільних та змістовних дискусій про учасників виборів, а кожен з кандидатів має рівний доступ до виборців з метою проведення агітації;

– виборча документація та бюлетені повинні виготовлятись, охоронятись та передаватись на дільниці в той спосіб, коли до їх обігу, кількості та захищеності не виникатиме питань ані у спостерігачів, ані в учасників, адже непрозорість та непідзвітність цього процесу створює передумови для неприйняття результатів та нового протистояння;

– фінансування виборчих фондів повинно здійснюватись виключно в прозорий спосіб за рахунок коштів партій, чи громадян України, а не з будь-яких зовнішніх чи прихованих джерел;

– за виборчі порушення повинні бути не лише формально встановлені санкції, а і забезпечено роботу правоохоронної та судової системи, при яких покарання реалізовуватимуться від імені української Феміди в належні терміни.

Це та багато чого іншого насправді передбачає і ряд міжнародних стандартів, на основі яких, в тому числі, виписуються норми місцевого законодавства.

А це моє улюблене з Копенгагенського документу 1990 року: "Воля народу, виражена вільно і чесно в ході періодичних та справжніх виборів, є основою влади і законності будь-якого уряду (в широкому розумінні – врядування). Країни-учасниці (ОБСЄ) поважають право своїх громадян керувати країною безпосередньо, або через представників обраних ними вільно і в ході чесного виборчого процесу. Вони (країни) визнають свою відповідальність за захист та охорону у відповідності до своїх законів, а також зобов’язань по міжнародному праву в сфері прав людини, і міжнародними зобов’язаннями, вільно встановлений шляхом волевиявлення народу демократичний порядок від діяльності осіб, груп чи організацій, які використовують чи відмовляються відкидати тероризм чи насилля, направлені на знищення цього порядку, чи порядку в іншій державі-учасниці".

Ну і останнє з практики дипломатії: "Everything before BUT is shit" ("Все, що до слова "але" – не годиться). Тому спочатку потрібно проговорити ці "але", а тоді робити заяви про часові перспективи.

Суб’єктність України починається там, де нашій стороні вдається нав’язати зобов’язання іншій – Російській Федерації, і відстояти власні законні інтереси. У формулі Штайнмайєра про останню ні слова, так само як відсутня там чітка позиція щодо безпекових передумов. Тепер ми відповідальні за політичний блок, але не маємо чітких гарантій про безпеку чи кордон. Я не вважаю, що цей документ є капітуляцією, бо вона буде у "м’ясі" нового закону про особливий порядок самоврядування, або ж у ньому з’явиться реальна суб’єктна позиція. Дуже сподіваюсь, що президент Зеленський дотримається слова, даному на брифінгу щодо інклюзивного процесу його підготовки. Це дуже складне завдання, але документ, очевидно, включатиме чутливі теми, щодо яких в різних сегментах суспільства будуть кардинально протилежні погляди.

Задаю собі запитання, а якщо навіть дипломатично двозначною мовою ОБСЄ (в чому я дещо сумніваюсь) вибори не визнають такими, що відповідають законодавству України та міжнародним стандартам, тимчасовий статус залишиться назавжди, але офіційно – тимчасовим? А якщо вибори будуть невільними, але результати порахують чесно та без порушення процедур, то вони – законні? Якого відсотку стандартів треба дотриматись, щоб у діжці з медом була ложка дьогтю, а не навпаки? Україна сплатила сьогодні ціну за зустріч на найвищому рівні нормандської четвірки, але чи буде 3:1 на нашу користь, чи проти нас, це ще велике питання. Так само як і чітке та багаторівневе формулювання поняття безпеки.

Я переконана, що кожен переговорник в Мінську є патріотом та державником, бо бачила їх у дискусіях з опонентами, а також те, наскільки цей процес став виснажливо-обтяжливий. Але я хотіла би бачити змістовну комунікацію із суспільством тих, хто приймає перше і кінцеве рішення, та нестиме за нього персональну відповідальність.

Президент сказав про червоні лінії, але він не розтлумачив мені та іншим громадянам, якими вони є у межах його картини світу. Існує поняття як гнучких цінностей, так і гнучких червоних ліній. Це візантійська система прийняття рішення, що притаманна РФ, і від якої дуже хочеться відступити на безпечну відстань в Україні.

Якщо ми не маємо плану з деталями, запобіжниками, гарантіями, етапами, то ми заплатили надто дорогу ціну за формулу, що з юридичної точки зору є документом нікчемним. Якщо ж наші державники осяяні реалістичним планом дій, який поверне Україні території без втрати суб’єктності, то я буду аплодувати цим мудрим і сміливим людям стоячи навіть тоді, коли натовп кидатиме в них гнилими помідорами. Повірте, миротворці – це, на жаль, не ті, кому плескають в долоні чи дякують. Ціна миру для політика – його політична смерть.

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube

Ольга АЙВАЗОВСЬКА



Джерело статті: “http://uainfo.org/blognews/1570035210-chervoni-liniyi-zelenskogo.html”

ТОП новости

Вход

Меню пользователя